До 60-річчя Всеволода Леонідовича Чернієвського.
«Перемога», №82(8946), 13.10.2001:
«Завтра виповнюється 60 років від дня народження Всеволода Леонідовича Чернієвського, який своє свідоме життя присвятив музиці, навчанню не одного покоління співу, грі на естрадних та народних інструментах, пропаганді народної пісні.
«Перемога», №82(8946), 13.10.2001:
«Завтра виповнюється 60 років від дня народження Всеволода Леонідовича Чернієвського, який своє свідоме життя присвятив музиці, навчанню не одного покоління співу, грі на естрадних та народних інструментах, пропаганді народної пісні.
Ще з дитинства, що проходило у с. Ведмедках Осоївської сільської ради у діда, колишнього голови місцевого колгоспу, у хлопця виявляють потяг до музики. Починав із гармошки. Навчаючись у Самотоївській середній школі, супроводжував шкільні вечори відпочинку уже на баяні, грав у духовому оркестрі Грязнянського цукрокомбінату. Продовжив це заняття, коли розпочав працювати на Сумському заводі електронних мікроскопів, навчаючись у вечірній музичній школі робітничої молоді по класу духових інструментів.
Хвороба дещо змінила плани юнака. Вона не дала закінчити музичне училище і грати у військовому духовому оркестрі, і доля привела В. Чернієвського у систему народної освіти. І знову Ведмедки, рідні простори. Тодішній директор Тимофіївської восьмирічної школи П. Я. Заїка запросив на посаду вчителя музики і співів.
Але, щоб вчити, треба було вчитись далі і самому. І Всеволод Леонідович вступає на заочне відділення Московського народного університету мистецтв ім. Крупської, де отримує спеціальності хорового диригента, керівника інструментальних ансамблів, пройшов спецкурс інструментовки та аранжування тощо.
Як усе у природі рухається вперед, зростає і досвід. І ось він уже працює у Самотоївській середній школі. За сприянням директора школи, нині покійного М.А. Веремієнка, та бурхливій енергії молодого вчителя школа дуже швидко стала переможницею районних і обласних учнівських фестивалів. З 1963–1967 років, завдяки наполегливій праці Чернієвського Всеволода Леонідовича художня самодіяльность Самотоївської середньої школи отримала потужний імпульс для розквіту. Проводились різноманітні тематичні вечори для старшокласників, які супроводжувалися музичними номерами, голубі вогники, КВК. Працював вокально-інструментальний ансамбль, хор хлопчиків 5-7 класів, який займав призові місця в обласних конкурсах.
Хвороба дещо змінила плани юнака. Вона не дала закінчити музичне училище і грати у військовому духовому оркестрі, і доля привела В. Чернієвського у систему народної освіти. І знову Ведмедки, рідні простори. Тодішній директор Тимофіївської восьмирічної школи П. Я. Заїка запросив на посаду вчителя музики і співів.
Але, щоб вчити, треба було вчитись далі і самому. І Всеволод Леонідович вступає на заочне відділення Московського народного університету мистецтв ім. Крупської, де отримує спеціальності хорового диригента, керівника інструментальних ансамблів, пройшов спецкурс інструментовки та аранжування тощо.
Як усе у природі рухається вперед, зростає і досвід. І ось він уже працює у Самотоївській середній школі. За сприянням директора школи, нині покійного М.А. Веремієнка, та бурхливій енергії молодого вчителя школа дуже швидко стала переможницею районних і обласних учнівських фестивалів. З 1963–1967 років, завдяки наполегливій праці Чернієвського Всеволода Леонідовича художня самодіяльность Самотоївської середньої школи отримала потужний імпульс для розквіту. Проводились різноманітні тематичні вечори для старшокласників, які супроводжувалися музичними номерами, голубі вогники, КВК. Працював вокально-інструментальний ансамбль, хор хлопчиків 5-7 класів, який займав призові місця в обласних конкурсах.
Та такої вже вдачі був директор Краснопільської середньої школи № 1 Є.В. Моїсеєв, людина обізнана з музикою, високим мистецтвом, адже дитинство його пройшло в м. Куйбишеві біля оперного театру: кожна тут прем’єра не проходила без нього. Євген Васильович не міг змиритися з тим, що його школа не була серед лідерів. Причину він розумів, що це через відсутність музичного керівника.
Тому і накинув око на перспективного, талановитого, здібного юнака. Він вважав, що В. Чернієвському потрібне зростання і це можливе для нього насамперед у райцентрі. На це погодився молодий вчитель і вже згодом поринув у вир нових подій.
![]() |
Духовий оркестр Краснопільської СШ №1,його керівник Чернієвський В. Л. та директор школи Моїсеєв Є. В. |
У Всеволода Леонідовича з’явилася можливість, при безпосередній підтримці директора школи значно розширити матеріальну базу музичного виховання. Отже, з’явилися електричні гітари, іоніка, мікрофони, жвавіше запрацював духовий оркестр. А згодом з’явилися вокально-інструментальні ансамблі, дитячі хори, зазвучали юні голоси солістів.
З приходом до школи старшої піонервожатої Валентини Накалей були запроваджені бальні танці, конкурси, стали традиційними учнівські вечори з концертними та танцювальними програмами.
Про художню самодіяльність школи та про роботу вчителя співів дізнавалися все далі. Учнівські художні колективи ставали щорічними лауреатами обласних конкурсів.
![]() |
Естрадний ансамбль Краснопільської середньої школи №1. |
Коли проходили концерти Краснопільської середньої школи №1 в тодішньому районному будинку культури, в залі, як говориться, ніде було яблуку впасти.
![]() |
Оркестр народних інструментів Краснопільської середньої школи №1. |
Мешканці селища йшли побачити і послухати не тільки культуру співу дітвори, а й досконалу режисуру, дотепне костюмування учасників концерту.
Враженням глядачів не було меж. Одночасно В. Л. Чернієвський вів і хор освітян при районному будинку вчителя, який відвідували численні любителі хорової справи.
Барвінково слалися йому життєві дороги. Вихованці щиро дякували за навчання, з роками прийшло заслужене визнання.
Коли республіканським телебаченням був започаткований телетурнір “Сонячні кларнети”, його учасником не міг не стати і колектив В. Чернієвського. Спочатку до програми авторитетне жюрі відібрало соліста Олександра Мажару. Виконання пісні “Майскими короткими ночами” супроводжував шкільний оркестр народних інструментів під керівництвом Всеволода Леонідовича. Він не зупиняється на досягнутому. Очолив хорову капелу при районному Палаці культури, яку за короткий термін виводить до рівня народної, і ось уже з нею стає лауреатом телетурніру “Сонячні кларнети”. Всеволод Леонідович був і біля джерел створення хору ветеранів війни і праці.
Не одне покоління юні селища пройшло школу вчителя музики, відмінника народної освіти України, старшого вчителя Всеволода Чернієвського. Одні продовжують його справу, інші є активними учасниками художньої самодіяльності в своїх колективах, хоч деякі і живуть далеко від Краснопільщини, треті, частенько зібравшись разом, заспівають для душі. І тоді заслуховуються присутні багатоголосим, витонченим звучанням мелодії, де з художнім смаком розкривається образ пісні, відчувається постановка голосу, дихання, артикуляції. І частенько можна почути: “Нашим вчителем був Всеволод Леонідович”.
![]() |
Хоровий колектив Краснопільської СШ №1 |
Наближається ювілей, надходять листи, телеграми… Вдячні учні висловлюють щирі побажання щастя, здоров’я.
На скронях сивина, але В.Л. Чернієвський молодий душею. В ці осінні дні він у нових пошуках. У цьому його смисл життя.
Браво, маестро, так тримати!
М. СЕМЕНЧЕНКО.
На знімках: В.Л. ЧЕРНІЄВСЬКИЙ; минули ті роки, але згадуються вихованці.»
Джерело:
«Браво, Маестро!», Краснопільська районна газета «Перемога», №82(8946), 13.10.2001
Висловлюємо вдячність Юрієві Всеволодовичу Чернієвському за надані ілюстрації та світлини.
Редакція: Юрій Чернієвський 2023 рік. Фото і деякі рядки тексту змінені.
0 Коментарів Підписатися на цей блог